Розкручування жорсткої обструкції учасників голої вечірки на перший погляд здається виключно неадекватною реакцією автократії на тусовку, яка заїлася і втратила відчуття часу. Але, мені здається, процеси, запущені зараз, мають дещо глибший, системніший характер.

Почати потрібно з того, що перша реакція влади не передбачала якихось кардинальних речей. Все виглядало так, що артисти вибачаться і справа спуститься на гальмах.

Але тут "несподівано втрутилися" ЗСУ, які знищили БДК "Новочеркаськ". І, в Кремлі, судячи з усього, прийняли рішення максимально посилити історію з голою вечіркою і тим самим закрити в інформпросторі питання знищення корабля. І все може б теж на цьому завершилося, але в Кремлі було прийнято рішення показово принизити і покарати учасників вечірки. Якщо говорити історичними паралелями, які завжди кульгаві – це така собі, сучасна реінкарнація справи журналів "Звєзда" і "Ленінград".

Вся ця тусовка, м'яко кажучи, не антивладна і зовсім не виступає проти путіна. Але вона дратує Кремль недостатньою лояльністю. Владі потрібні Шамани (новітній Кобзон), а не Кіркорови, які явно мають за собою шлейф гомосексуальності, вседозволеності і спогадів про вільне життя не лише з гей-клубами, але й просто більш заможним і безтурботним для більшості росіян періодом). Кіркорови і "собачки" - це символи недобитого лібералізму, який в будь-який момент може підняти голову.

Але вся ця історія - це вершина айсберга

Як на мене, є ще один важливий аспект, значно складніший за попередній. Це початок дуже складної перебудови державної моделі рф, згідно з новими ввідними (відміна ідеї транзиту влади і повна втрата навіть квазіопозиції). Зараз, конкурують між собою дві моделі: одна, яку можемо умовно назвати моделлю Патрушева, і яку можна  назвати "неоандроповщина". Суть її зводиться до повного підпорядкування всіх процесів силовикам з керівною і спрямовуючою роллю ФСБ . Головним союзником Патрушева тут виступає керівник Ростеху Чемезов.

Друга модель, яку можемо умовно назвати моделлю Кірієнка і яка передбачає утворення балансу між силовиками і якимось гібридом. новітньої КПРС чи навіть КПК, яка забезпечує цивільні соціальні ліфти і відповідає перш за все,  за економіку та соціалку.

Яка модель переможе сказати важко (звільнення Кірієнка, про яке останнім часом заговорили, зовсім не означає смерть цієї концепції). Поки точно більше шансів у першої моделі, але путін явно боятиметься надмірного посилення силовиків. Є ще один козир у другої моделі: при ній телевізор не буде таким скучним, а значить система управління населенням не буде зводитися виключно для страху. Правда, питання, чи це важливо путіну зараз – відкрите.

росія вступає в період трансформації системи. І від цієї трансформації буде, багато в чому залежати не лише те, що відбуватиметься в росії завтра, але й через кілька років.

Вадим Денисенко, політолог